Масове отруєння в мережі закладів громадського харчування.

Як фахівець з харчової безпеки можу прокоментувати цю ситуацію так.

Виходячи із симптомів ми можемо розглянути шляхи забруднення продукції або умов приймання їжі.

Є внутрішні і зовнішні умови.

До внутрішніх умов віднесемо: правила приготування страви (рецептурна карта; тобто можна змішати продукти так, що від підсумкової страви буде отруєння), умови приготування страви (чистота і дезінфекція), дотримання гігієни працівниками (чи здорові вони, чи дотримуються правила санітарії) та інші. До зовнішніх причин ми можемо віднести: чистоту води з каналізації і свердловин, логістику, якість продуктів привезених від постачальника, наявність зовнішнього забруднення у вигляді зміни природних умов або забруднень викликаних людською діяльністю і так далі.

Чи могло бути отруєння викликане внутрішніми умовами? Швидше за все ні, не могли ж співробітники з різних ресторанів разом і одночасно почати зберігати продукцію неправильно (тобто одночасно у всіх зламалися холодильники) або одночасно порушувати правила санітарії (тобто всі прийшли на роботу маючи інфекцію або строго порушуючи правила санітарії). Карти приготування страв проходять додаткові перевірки і з більшою ймовірністю теж не можуть бути причиною отруєння. Одночасно в різних місцях почати здійснювати порушення синхронно дуже неймовірно, навіть так 99%, що це зробити незумисне неможливо.

Виходячи з усього вище описаного робимо висновок: причини швидше за все зовнішні були. Виходячи з даних, я звернула б увагу на такі причини:

1 Неправильна логістика (тобто рибу (або іншу продукцію) везли без належних умов зберігання, тобто не в рефрижераторі). З огляду на, що з у нас прийнято з водія потім штраф за недостачу стягувати, то відомі випадки, коли водії відкривають холодильники, щоб продукція “набрала вагу” (тобто підтанула і замерзла). Я ні на кого пальцем не тикаю (всі працюючи, які прагнуть блага, для мене є молодці), просто бувають і такі підсумки штрафних санкцій. Також тривалі вантажні роботи теж могли бути причиною псування продукції, тобто занадто довго продукція знаходилася в неналежних умовах зберігання, коли її завантажували у рефрижератор (так я рахую, що можна розглядати саме завантаження, а не розвантаження).

2 Вхідна сировина була вже неналежної якості (тобто постачальник продуктів харчування привіз неякісну продукцію). Тут звичайно двояка ситуація, адже співробітники могли і розпізнати неякісну сировину при прийманні і не прийняти її і тоді ця причина має в собі два джерела: і зговірливість персоналу і постачальника, який міг поставити сировину непридатного якості. Також продукція могла бути без належний перевірок при її виготовленні (тут теж скажімо має місце бути видача або продаж документів, без проведення фактичної перевірки). Рибу чи м’ясо, яке імовірно ми можемо спожити в їжу в сирому або напівсирому вигляді має проходити більшу кількість перевірок, тому що ми термічно не прибираємо частину ризиків.

Звичайно після підйому ґрунтових вод та того, що річки виходять з берегів (нетривіально порівняно з минулими роками бачимо ситуацію цього року) ми можемо ще розглянути як джерело забруднення зараження води від свердловин (так як там перевірка води не робиться в режимі щодня, м’яко кажучи), то підняття рівня вод могло вплинути на забруднення і в підсумку отруєння. Але саме в такому випадку отруєнь було б набагато більше і в різних місцях.

Ми підійшли до підсумку цих міркувань і відзначимо, що за правилами харчової безпеки відповідальність може лягати на операторів ринку, які передавали на етап далі продукцію забруднену (тобто у нас є приблизна зв’язка: постачальник + логістика + приготування) і як тут не крути, але ознак того, що відповідати може один кінцевий оператор в цьому ланцюжку немає і не може бути (тому що продукція з великою вірогідністю не була зіпсована всередині закладу). Згідно із законом якщо я знаю про те, що мій продукт зіпсований я не маю права його продавати далі (хіба що на утилізацію як, наприклад, відпрацьоване масло) і це стосується навіть тих випадків, де я знайду підприємства, які буде готові купувати у мене зіпсований продукт.

У суді прийнята на себе відповідальність за злочин вважається доказом провини і тому люди, які навіть якщо пов’язані з пригодою або інцидентом завжди не поспішають визнавати свою провину, в тому числі до тих пір поки вона не буде повністю і беззастережно їм зрозуміла (тобто вони будуть на 100% впевнені в тому, що вони зрозуміли, що вони винні і як, де і що все це сталося, де саме вони не контролювали вірогідність настання таких наслідків (якщо контролювали проте це не виявилось ефективним, то провини нема)) і доведена належними доказами.